Закрити

Виступ Арсенія Яценюка, Голови Верховної Ради України, Засновника Фонду Open Ukraine

Виступ Григорія Немирі, Віце-прем'єр-міністра України з європейської та міжнародної інтеграції

Привітання учасникам Форуму від імені Гельґи Шмід, Директора політичного підрозділу Генерального Секретаріату Ради Європейського Союзу

Виступ Владіміра Рахманіна, Заступника Генерального Секретаря, Секретаріат Енергетичної Хартії

Виступ Маріам Валішвілі, Першого заступника Міністра енергетики Грузії

Виступ Вітаутаса Наудужаса, Заступника міністра економіки Литовської Республіки

Виступ Яцека Ключковского, Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Польщі в Україні

Виступ Уільяма Тейлора, Надзвичайного і Повноважного Посла Сполучених Штатів Америки в Україні

Закрити

Закрити

Закрити

Закрити

Існує багато спеціальних європейських структур різного формату та ваги. Справжня цінність цих структур не є до кінця зрозумілою до того моменту, поки вони не стануть безпосередньо у нагоді.

Моя роль та відповідальність як віце-прем’єра з питань європейської інтеграції – вести уряд Тимошенко у напрямку співпраці з Європою та ЄС, зокрема.
Так само як і в галузі політичної та військової безпеки, у цьому регіоні існує вакуум у сфері енергетичної безпеки. Надзвичайно часто увага зосереджується на Україні. Зрозуміло, що інші країни, представлені тут, також вразливі. Наші сусіди та партнери також знайомі з цими ж проблемами. Одним із завдань цього форуму є намагання конкретно розглянути один з елементів ситуації – проблему транзитного простору, і український уряд підтримує ці спроби. Заклики зайнятися колективним забезпеченням енергетичної безпеки звучали неодноразово. Прем’єр-Міністр Тимошенко сказала, що за мету повинен стати намір не залишити жодну країну наодинці з проблемами, які впливають на всіх. Взаємозалежність – сьогоденна реальність, і ми повинні займатися цими проблемами на багатосторонній основі. Те ж саме стосується і глобальної кредитної кризи. Як ми вже зрозуміли, жодна країна не може справитися з цими проблемами одна. Ми всі взаємозалежні. Те ж стосується і природного газу, і енергетичної сфери в цілому.

Що безпосередньо можна зробити? Перш за все, Україну, як ключового транзитера, потрібно включити в існуючий енергетичний діалог між ЄС та Росією. Логічно пропонувати країні, яка забезпечує більшу частину транзиту газу до Європи, приєднатися до діалогу, так само як і всім іншим, важливим у цьому процесі, країнам. По-друге, встановити рамкч структуру енергетичної політики, які включали би виробників, споживачів та транзитерів, і які би забезпечували ринкову прозорість та доступ до ринку. Енергетична Хартія та її Транзитний протокол є першим кроком для розвитку концептуальної структури. На початковому етапі мають бути встановлені основні правила, гармонізовані контрактні процедури, та узгоджені ціноутворюючі складові. По-третє, забезпечити форум для колективного вирішення конфліктів. Коли одна з країн потерпає від перебоїв газопостачання через стихійні лиха чи через політичні мотиви, країни-члени мали би змогу зустрічатися для визначення відповідних заходів та шляху виходу з кризи, яка впливає на всіх. Зрозуміло, що, якщо таких рамок не існуватиме у Європі, країни-споживачі та країни-транзитери продовжуватимуть діяти розрізнено і не зможуть протидіяти монополіям і, можливо, скоро утвореним картелям.

Позиція уряду України у максимальній інтеграції до простору ЄС, і саме тому вищезгадані позиції складають частину дипломатичних зусиль країни. Ми раді спостерігати прогрес, якого досягнуто в процесі імплементації Меморандуму Взаєморозуміння між ЄС та Україною у співпраці в галузі енергетики. Саміт Україна-ЄС, який відбувся 2 місяці тому у Парижі, підтвердив взаємний стратегічний інтерес у співпраці в енергетичній сфері. Скоро ми розпочнемо переговори щодо приєднання України до Договору Енергетичної Спільноти, що стане поширенням частини регуляторної політики у сфері енергетики ЄС на Україну. Модернізація української газотранспортної системи – це важливе завдання на сьогодні. Ми сподіваємося, що міжнародна донорська конференція буде проведена у лютому наступного року. Співпраця у сфері ядерної безпеки - це хороший приклад плідної співпраці, яка вимагає позитивного продовження. Є багато проблем, які Спікер Яценюк вже озвучив . Я б хотів наголосити лише на двох. Недостатнє інвестування у виробництво внутрішніх енергоресурсів – це проблема, яку ми повинні вирішувати, тому що Україна – це країна багата на природні ресурси. Для її вирішення нам потрібні різні програми, що стимулюватимуть прямі стратегічні іноземні інвестиції. Друга проблема – це проблема, про яку вже говорили, - надзвичайно неефективне використання енергії. Не лише у сфері промисловості, а й у житловому секторі. Саме тому, нам потрібне енерго-ефективне обладнання та технології, і ми запрошуємо інвесторів до ширшої співпраці з метою використання успішного іноземного досвіду.

Насамкінець, я б хотів дещо додати до питання транзитного простору. Перш за все, ми розуміємо інтерес РФ стосовно її бажання бути надійним постачальником газу до Європи. Ми впевнені, що демократична Україна, у якій пануватиме верховенство права, надасть багато можливостей для співпраці в енергетичній сфері. По-друге, ми раді, що РосУкрЕнерго буде усунено і нова газова угода буде підписана вчасно, не спричинивши ще одної кризи у 2009 р. Нещодавно узгоджені принципи між Україною та Росією щодо поступового переходу до нових цін - важливі чинники, які впливатимуть на стабільність в Європі. Прозора система енергопостачань, базована на прямих угодах між Газпромом та Нафтогазом, - це система, у яку віритимуть європейські енергоспоживачі. Третя проблема стосується України. Ми як нація повинні продемонструвати єдність, вже прийшов час для єдності, а не для роз’єднання. Українська політична турбуленція, як її інколи елегантно називають, на жаль, викликає скептицизм серед деяких міжнародних кіл.

І останнє, не обходьте Україну. Дійсно, в Україні є проблеми з прозорістю та неефективністю, але Україна повинна інтегруватися все більше в європейську енергетичну інфраструктуру. Якщо ви будете ігнорувати Україну, нам буде набагато важче впроваджувати реформи. Диверсифікація енергопостачань та прозорість усіх європейських контрактів в енергетичній сфері – це єдиний шлях, яким повинна йти Європа в цей період енергетичної нестабільності. Я впевнений, що ці пріоритети повинні стати невід’ємною частиною більш амбітної трансатлантичної ініціативи щодо прозорості як елементу оновленого трансатлантичного порядку денного. Уряд України та Прем’єр-міністр Тимошенко піднімають ці питання протягом досить тривалого періоду. Уряд та я, як член Кабінету Міністрів, підтримуємо ці заходи. Ми сподіваємося на плідну співпрацю з вами. Дякую за увагу.

Закрити

Закрити

Дуже доречно, що цей Форум відбувається саме в Україні, яка є стратегічно важливим сусідом Європейського Союзу та ключовим партнером у регіоні. Роль України у розвитку нашого континенту не можна переоцінити. Її майбутнє впливає на наше спільне майбутнє. Я щиро вітаю лідерство України у обговоренні нашого спільного виклику – енергетичної безпеки.

Це насправді виклик, який стосується усіх. Безпека постачання енергоносіїв у світі, коли їх наявні резерви скорочуються як за обсягом, так і за місцезнаходженням, у ситуації коли все більше й більше країн бажають отримати до них доступ, викликає занепокоєння. Настільки ж важливо нам усім визнати, що багатовікове використання органічного палива викликало найсерйознішу загрозу нашій планеті: зміну клімату.

Потрібні зміни, і ми повинні здійснювати ці зміни разом. Додатковий стимул, яким є глобальне потепління, означає, що ми повинні працювати швидше і наполегливіше. Це має особливо важливе значення для Чорноморсько-каспійського регіону, де більшість країн залежать від споживання природного газу. Ми повинні повністю використати нашу зростаючу взаємозалежність і докласти спільних зусиль, думаючи стратегічно та діючи в унісон. Саме з цієї причини, навесні 2009 року, під час Головування Чеської Республіки у ЄС, відбудеться зустріч на найвищому рівні країн Каспійського регіону та країн - транзитерів.

Минулого місяця Європейська Рада вкотре підтвердила, що безпека енергопостачання залишається пріоритетним питанням для Європейського Союзу та всіх країн-членів. Вона закликала прискорити роботу з вирішення спільних проблем. Наступного тижня Європейська Комісія оприлюднить «Стратегічний енергетичний огляд», у якому особлива увага приділяється безпеці постачання енегроресурсів. Важливою частиною роботи, яка відбуватиметься у Європейському Союзі, буде належна інтеграція найбільш ізольованих європейських країн до європейських електричних і газових мереж. Розраховуючи на своїх партнерів, Європейський Союз націлений на прискорення розвитку стосунків із країнами-виробниками та транзитерами для забезпечення стабільного постачання та диверсифікації джерел і маршрутів постачання.

Ми бачимо розширення Європейської Енергетичної Спільноти за рахунок включення до неї Молдови, Туреччини та України, з тим, щоб енергетичні правила Європейського Союзу поширювалися на всіх наших сусідів. Це забезпечить прозорість і покращить регулювання ринків. Це відповідає нашим інтересам та інтересам наших партнерів. У цьому контексті критично важливе значення має поглиблення регіональної співпраці. Під час Головування Німеччини, Європейський Союз виступив з ініціативою “Чорноморська синергія” (Black Sea Synergy), що спрямована на розвиток регіональної співпраці. За допомогою “Ініціативи східного партнерства” ми сподіваємося спільно досягнути позитивних змін у регіоні.

Європейський Союз намагається створити альтернативні маршрути постачання енергетичних ресурсів, які були б економічно обґрунтованими, і які б задовольняли очікувані потреби в паливі у майбутньому. Чекати моменту, коли виникне така потреба, означає запізнитися – потрібно діяти негайно. У цьому контексті роль Центральної Азії стає ще важливішою.

Наші партнери знають, що Європейський Союз завжди був і буде надійним клієнтом. Вони повинні бути спроможними забезпечити надійне постачання. Країни-виробники повинні вчасно інвестувати у нові виробничі потужності. Ми закликали своїх партнерів зробити режим інвестування у свої країнах відкритішим до міжнародних інвестицій та досвіду. Це відповідає їхнім інтересам. Законодавче поле Європейського Союзу передбачає надійність контрактів та довіру з боку інвестора. Ми визнаємо, що багато енергетичних проектів, які, на наше переконання, є необхідними, дуже складні з точки зору технологій, і дуже дорогі. Вони потребують значних капіталовкладень.

З урахуванням того, що спільні виклики стають усе серйознішими, для нас сьогодні вкрай важливо вести діалог стосовно енергетичної політики та методів, завдяки яким ми можемо спільно вирішити пов'язані з цим проблеми. Нам потрібно скористатися нашою взаємозалежністю для розвитку довіри та прозорості, і завдяки цьому ефективніше розв’язувати спільні проблеми. Тому, я вітаю ініціативу щодо проведення цього Форуму, і бажаю Вам успіхів у роботі сьогодні та завтра.

Закрити

Закрити

Проблеми енергетичної безпеки за останні роки набули глобального характеру. Ми всі постали перед проблемою надзвичайно швидких змін у енергетичному середовищі.

• Ціновий аспект енергетичного середовища набув нестійкого характеру.
• Країни-виробники прагнуть більш активної участі у частині розподілення ресурсів для споживання.
• Глобальні енергетичні потреби диктуються стрімко зростаючими економіками поза межами традиційного простору Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР).
• Ми спостерігаємо більше державного втручання в глобальний енергетичний ринок.
• Захист навколишнього середовища, який головним чином був зосереджений на профілактиці забруднення, тепер все більше зосереджується на зменшенні рівня викидів двоокису вуглецю та зменшенні цього впливу на навколишнє середовище.

Стає все більше очевидним той факт, що нинішній курс нашої політики не є самодостатнім. Проблема не в тому, що джерела енергії недоступні. А в тому, що існує реальний ризик того, що використання нами ресурсів, за допомогою яких ми досягли високої якості життя, може спричинити катастрофічні зміни середовища та численні конфлікти. Ми не повинні цього допустити. Але для того, щоб забезпечити безпеку глобальної енергетичної економіки, ми повинні знайти нові спільні рішення урядів та міжнародних організацій.

Забезпечення енергетичної безпеки вимагає визнання нашої енергетичної взаємозалежності, розуміння, що справжня безпека та стабільність повинні базуватися на спільних інтересах, користі для всіх учасників енергетичного ланцюга.

Я б хотів підкреслити важливість дискусії, в якій би брали участь усі учасники енергетичного ланцюга - виробники, споживачі та транзитери. Я переконаний, що напруга, яка наразі існує на енергетичному ринку, хоча б частково пов’язана з недостатнім рівнем комунікації та інформування, а також непрозорістю політичних планів та дій. Канали, через які може здійснюватися діалог, також важливі.

Баланс інтересів та вигод між виробниками та споживачами не є статичною величиною. Високі ціни на енергетичні ресурси за останні роки зміцнили позицію відносно невеликої кількості країн, які мають ресурси та експортують їх. Зростаюче занепокоєння тим, що енергія може набути ще більш стратегічного та політичного характеру, ніж раніше, спричинило ситуацію, коли країни-споживачі почали намагатися регулювати попит та споживання енергії з метою зменшити залежність від імпорту. Такі заходи можуть покращити енергоефективність та збільшити рівень диверсифікації постачання. Але у світі, де технологія базується на використанні вуглеводнів, неможливо заперечити факт взаємозалежності покупців та продавців, щонайменше так буде тривати ще кілька десятиліть.

Як на мене, буде неправильно, якщо нинішні проблеми спричинять виникнення нових перешкод на шляху до розвитку міжнародної торгівлі та співпраці під лозунгом енергетичної незалежності.

З огляду на глобальний розподіл енергетичних ресурсів, теперішні технології та прогнози попиту, для політиків пріоритетним завданням має бути те, як найефективніше управляти існуючою взаємозалежністю. А також завдання, як створити функціональні та збалансовані міжнародні механізми, з допомогою яких ми можемо зменшити ризики, пов’язані з взаємозалежністю.

Спочатку ми повинні знайти спільні принципи, на яких буде базуватися міжнародна співпраця. Щодо Енергетичної Хартії, основні її принципи відображені у політичній Декларації 1991р., яку підписали майже 60 країн світу. Ці країни і є найбільшими виробниками, транзитерами та споживачами, і всі вони поставили свій підпис під наступними принципами:

• Національна суверенність енергоресурсів, повага до контракту власності;
• Стабільні та відкриті умови для переміщення енергетичного капіталу, технологій та інвестицій;
• Орієнтація на ринкові рішення;
• Відсутність дискримінації;
• Прозорість;
• Енергоефективність та стабільний розвиток.

Як ці принципи допоможуть нам вирішити проблеми енергетичної безпеки та кліматичних змін? Насамперед, важливо підкреслити, що головний механізм управління взаємозалежністю – це, звичайно, робота міжнародного енергетичного ринку.

Головне завдання для урядів - це забезпечити функціонування міжнародних ринкових механізмів шляхом забезпечення прогнозованих, прозорих, недискримінуючих умов для здійснення торгівлі та інвестування. Лише таким чином ми можемо гарантувати, що потоки інвестицій, технологій та енергії будуть спрямовані у найефективнішому напрямку. Взагалі, уряди повинні створити нормальні умови для того, щоб розроблялися нові енергетичні технології та використовувалися альтернативні енергоресурси. У цьому зацікавлені усі країни. Але кожна країна-учасник енергетичного ланцюга має ще й свої власні інтереси, які також повинні братися до уваги.

Реальність доводить, що існують розбіжності між безпекою постачань та безпекою попиту. В умовах обмеженості технологій, країна-власник ресурсів може гарантувати безпосередньо фізичне постачання. Безпека постачань означає, що експортуючи, країна дотримується своїх обіцянок стосовно постачань та виконує їх, і не використовує свою суверенну позицію задля втручання у договори на постачання.

Поглянувши на інший кінець енергетичного ланцюга, імпортуючи, країна не може гарантувати фізичного попиту, тому що останній диктується індивідуальними рішеннями споживача. Однак, експортуючи, держави хотіли б щонайменше орієнтуватися на прогнозований ринок, та на правила, згідно з якими енергія імпортується в країну. Довготермінові контракти були та залишаються успішною моделлю забезпечення балансу між безпекою постачання та безпекою попиту. Щоб підтримати намагання національних урядів, взаємозалежний енергетичний світ потребує підтримки міжнародних організацій задля здійснення координації та забезпечення стабільних умов для співпраці. Саме тому ми і вважаємо, що Енергетична Хартія є надзвичайно важливим документом у міжнародному правовому полі. Цей документ підтверджує, що можна об’єднати досить багато різних країн на юридично-зобов’язуючій основі, що базуватиметься на спільних принципах та інтересах.

Цей договір є унікальним законно-зобов’язуючим багатостороннім механізмом співпраці в енергетичному секторі, що об’єднує виробників, споживачів та транзитерів, забезпечуючи відсутність будь-якої дискримінації. Головне, що цей договір захищає інвестиції та заохочує рух енергетичних, інвестиційних потоків та технологій по всій території країн-учасників Енергетичної Хартії задля забезпечення спільного добробуту. Енергетична Хартія – це серйозне підґрунтя для гармонізації інтересів усіх учасників, надає нам, так званий, «універсальний путівник» для здійснення енергетичної співпраці. Звичайно, Енергетична Хартія – це продукт колективної мудрості, і може функціонувати лише в умовах співпраці країн-учасників договору. Я ціную зауваження пана Голови Верховної Ради України щодо Енергетичної Хартії, ми завжди цінуємо такі поради та зауваження. Ми візьмемо їх до уваги та будемо над ними працювати. Ми віримо, що Україна – це важливий гравець у процесі, що відбувається в рамках Енергетичної Хартії, та високо цінуємо професійну та ефективну участь вашої країни у цьому процесі.

Дозвольте мені коротко розказати про особливу роль Хартії у забезпеченні міжнародної енергетичної безпеки. Потреба у значних інвестиціях задля забезпечення енергетичного попиту є обґрунтованою. Але в умовах глобальної фінансової кризи та нестійких цін на енергоресурси – це є надзвичайно складною проблемою. Невпевненість щодо можливості повернення капіталу у майбутньому – це проблема для інвесторів, а особливо, коли, інвестиції величезні та зроблені на основі довготермінових контрактів, що є характерним для енергетичної сфери. Безсумнівно, це налякає не лише традиційних учасників енергетичного ринку, але й усю фінансову спільноту, яка ще не так давно була налаштована позитивно, а зараз зовсім дезорієнтована.

Низькі ціни, якщо вони будуть утримуватися на одному рівні на постійній основі, поставлять під удар існуючі капіталовкладення, а також відштовхнуть потенційні інвестиції. А ці інвестиції вкрай необхідні нам на наступні десятиліття. Скасування цих інвестицій або навіть їх відкладення у часі поставить під загрозу безпеку постачань, а, як наслідок, і всю економіку в цілому. В такій загрозливій ситуації довготермінові рішення в енергетичному секторі потребують гарантій, що умови контрактів будуть дотримуватися. Енергетична Хартія - це обов’язковий механізм, одним з завдань якого є захист інвесторів та забезпечення безпеки на законному рівні.

Забезпечення надійного транзиту – це ключовий компонент Хартії. Хартія стала головним міжурядовим форумом обміну інформації з питань доступу до транзитних трубопроводів, тарифікації, кризового менеджменту, та інвестицій у транзитну інфраструктуру. Стаття Хартії про енергоефективність базована на спеціальному протоколі, розробленому державами-учасниками.

Хартія також має на меті забезпечити прозорість на євразійських енергетичних ринках. Хартія забезпечує доступне багатостороннє політичне обговорення для різних країн, пропонує ефективну платформу для регуляторного діалогу щодо проблем, пов’язаних з рухом енергетичних потоків по території Євразії.

Ми сподіваємося на ефективну міжнародну енергетичну співпрацю, і з оптимізмом дивимося у майбутнє. Є багато складних проблем, які ми ще маємо вирішити. Політика урядів та міжнародних організацій повинна сприяти побудові стабільного енергетичного майбутнього, у якому «енергія» повинна продовжувати асоціюватися з розвитком людства та можливостей. Нам потрібні успішні, переможні рішення у сфері енергетичної співпраці, а не гра «у нічию». Спільна користь, взаємо-визнання та взаємоповага інтересів один одного приведуть нас до спільних, довготермінових та стабільних рішень.

Закрити

Закрити

Цей форум слугує ілюстрацією очевидного факту, що сфера енергетики – це ключова сфера співпраці 21-го століття, де економічні регіони світу – взаємозалежні з точки зору забезпечення безпеки та стабільних економічних умов. Звичайно, знову ж таки, ми говоримо про стабільність та надійність; для нас, грузинів, ці слова за останні місяці набули особливого значення та цінності. Важливо мати надійну, конкурентоспроможну та безпечну енергосистему, у той час, як світове споживання енергії буде зростати, а питання енергопостачання домінує у зовнішній політиці як інструмент у руках деяких великих держав. Передбачається, що приблизно через 30 років біля 70% енергетичних потреб ЄС у порівнянні з 50% на сьогодні, буде забезпечуватися імпортованими продуктами, причому деякі з них надходитимуть з регіонів, які, як ми вже були свідками, не завжди є стабільними.

Європейська енергетична безпека стикається з викликами, пов’язаними із залежністю Європи від конкретних джерел енергії та з потребами диверсифікації джерел енергопостачань. Проблемні аспекти європейської залежності від російської енергії були яскраво продемонстровані під час української газової кризи січня 2006 р., і були пізніше неодноразово підтверджені російською енергетичною дипломатією по відношенню до інших незалежних держав. У цьому розрізі, значні нафтові та газові ресурси у Каспійському регіоні, перш за все, в Азербайджані, Казахстані та Туркменістані, - можуть бути доступними альтернативними ресурсами для постачання у Європу. За умови світової економічної кризи стає все більш зрозумілим, що Росія як основний постачальник, не зможе задовольняти європейський попит через брак внутрішніх інвестицій у нові енергетичні проекти та інфраструктуру. ЄС повинен розробити активну стратегію, яка забезпечить доступ до енергоресурсів Каспійського регіону, та витримає конкуренцію, що вже набрала обертів.

На сьогоднішній день Грузія має три незалежні нафто- та газопроводи з каспійського басейну: нафтопроводи Баку-Супса та Баку-Тбілісі-Джейхан, та газопровід Південного Кавказу – Баку-Тбілісі-Ерзурум.

Баку-Тбілісі-Джейхан (БТДж) нафтопровід транспортує близько 1 млн. барелів за день, що складає більше, ніж 1% нафтопостачання світу. Баку-Супса - це повністю функціональний нафтопровід, що разом з грузинською залізницею може зробити значний внесок у розвиток проекту чорноморського басейну «Midstream Capacity». Слід зазначити, що можна за короткий термін підвищити пропускну здатність БТДж та Баку-Супса.

Газопровід Південного Кавказу здійснює транспортування від гігантського родовища Шах Деніз. Додаткова компресія може підвищити пропускну здатність газопроводу до 20 млн. куб. м. за рік, у відповідності з інвестиційними планами Шах Денізу. Газові поклади при азербайджанському нафтовому родовищі Чіраг Гунешлі та інші нафтові та газові родовища каспійського регіону, що зараз перебувають у стадії розвитку, з часом додатковими об’ємами газу збільшать кількість транспортувань через південно-кавказький коридор, та зменшать ціновий тиск на ринках.

Об’єми супутнього (нафтового) газу з Кашаганського офшорного родовища Казахстану, де оперує консорціум великих міжнародних нафтових компаній, підпорядкований ENI, та Блок 1, що знаходиться в офшорній зоні Туркменістану, який розвиваю малайзійська національна нафтогазова компанія «Петроназ» може цілковито обґрунтувати подальші інвестиції у Південний газовий коридор з метою поєднання значних каспійських покладів газу та ринки у Центральній та Східній Європі.

Без сумніву, розташування Грузії сприяє транспортуванню імпортованого газу через її територію до Південно-Східної Європи або через Чорне море на український ринок і далі до Центральної Європи.

В межах проекту з енергетичної співпраці в рамках Європейської Політики Сусідства, Грузія бере участь у дослідженні «Аспектів потенціалу транскаспійсько-чорноморського газового коридору». Мета проекту – дослідити можливості газового транзиту з Казахстану, можливо, і Туркменістану через Каспійське море до Азербайджану та Грузії через чорноморський регіон до країн-споживачів, які є членами ЄС. Засідання країн-учасників та представників Європейської Комісії відбулося восени 2007 року у Брюсселі. Мета засідання – обговорити результати дослідження та зробити перші кроки до співпраці у 2008-2009 рр.

З метою зміцнення енергетичної безпеки регіону, Грузія залучена до проекту «Євро-Азійський нафто-транспортний коридор» (ЄАНТК). Проект ЄАНТК дуже важливий з точки зору підвищення рівня та зміцнення енергетичної безпеки країн-учасників проекту шляхом створення надійного маршруту для транспортування вуглеводневих ресурсів з каспійського регіону до міжнародних ринків через територію Азербайджану, Грузії, Литви, Польщі та України.

Ми сподіваємося, що здійснення проекту принесе свої позитивні результати – буде створено коридор для транспортування вуглеводневих ресурсів з каспійського регіону до європейських та міжнародних енергетичних ринків через територію Грузії та території країн-учасників.

Грузія у співпраці з країнами каспійсько-чорноморсько-середньоазіатського регіону має найкращі шанси для створення спільного енергетичного кільця з країнами ЄС та іншими країнами світового співтовариства.

Ще один важливий проект – це проект «Білий Потік», мета якого – транспортування каспійського газу через Грузію по дну Чорного моря до Європи. Цей проект може стимулювати приплив інвестицій у розвиток каспійського газових родовищ, диверсифікуючи експорт та транспортні шляхи, які ведуть прямо до території ЄС. Запропонований маршрут буде відгалуженням від головного газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум; а в той час родовище Шах-Деніз в Азербайджані досягне другої та третьої стадії свого розвитку. Проект «Білий Потік» спочатку мав назву ГУЄС (Грузія, Україна,ЄС), передбачає проведення підводного трубопроводу з Грузії до України, з перспективами його продовження до території ЄС.

Також у більш віддаленій перспективі Грузія стане учасником проекту «Набукко», та буде транспортувати природній газ з каспійського регіону до Туреччини, звідти до Австрії, через Болгарію, Румунію та Угорщину. Проект «Набукко» безумовно сприятиме зміцненню енергетичної безпеки Європи, так як очікується, що цей газопровід у 2015 р. буде забезпечувати 10% потреб ЄС з повною річною потужністю 31 млрд. куб. м. Але ЄС має продемонструвати рішучість щодо втілення в життя ініціативи «Набукко» та її перспектив, які послаблюються втручанням нинішніх постачальників. Ми впевнені, що «Набукко» буде слугувати гарантом доступних, безпечних, неперервних постачань ресурсів на європейський ринок. Хоча потенціал цього трубопроводу і не може забезпечити повністю енергетичних потреб ЄС – саме його існування як альтернативного маршруту надасть ЄС важіль, який ЄС може використовувати у переговорах з традиційними постачальниками та допоможе створити більш конкурентний енергетичний ринок. Надійна підтримка Євросоюзом проекту «Набукко» сприятиме становленню стабільності транзитних держав Кавказу вже в найближчому майбутньому, так як буде покладено край спекуляціям щодо нестабільності регіону.

Грузія також зміцнює енергосистемні з’єднання з сусідськими країнами. Зважаючи на те, що Туреччина стане, як очікується, основним експортним ринком для грузинської електроенергії, і для місцевого використання, і для транзиту до Європи, вже плануються проекти зі створення нових мереж електропередачі з метою розширення транзитного потенціалу нашої країни.
У 2009-2011 рр. Грузія планує побудувати нову (500-400 кВ) високовольтну лінію електропередач до Туреччини для того, щоб розширити транзитний та експортний потенціал країни. Меморандум про взаєморозуміння між урядами Грузії та Туреччини про побудову нової високовольтної лінії електропередач, яка з’єднає Грузію та Туреччину, вже підписано. У першій половині 2008 р. підписано декілька угод між державними енергетичними компаніями Грузії, Туреччини та Азербайджану про реалізацію технічних та фінансових параметрів проекту. Німецький банк реконструкції (НБР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) фінансують проект. А також Фонд інвестування країн-сусідів (NIF – Neighborhood Investment Fund) виділив 8 мільйонів Євро для реалізації проекту.

Я впевнена, що засідання робочих груп під час цього форуму слугуватимуть ефективною основою для того, щоб ще раз наголосити що ЄС має продемонструвати свою прихильність та бажання реалізовувати проекти, про які я говорила в моїй доповіді. Щодо політичної складової, ЄС повинен висловлювати свою думку в єдності, консолідовано, щоб продемонструвати свою підтримку країнам чорноморсько-каспійського басейну. Їхнє розуміння та прийняття західних принципів, а також їхня загальна економічна та політична стабільність - вирішальні для надійного майбутнього всього континенту. Диверсифіковані вуглеводневі ресурси постачання та диверсифіковані шляхи постачання слугуватимуть засобом досягнення цієї мети. Моя країна повністю підтримує регіональні транзитні ініціативи та заявляє про свою готовність бути відкритою платформою для всіх проектів, що сприятимуть забезпеченню загальної безпеки в регіоні.

Грузія пережила події 2008 року. Її державність вистояла; курс та відданість західним демократичним принципам також не змінилися, незважаючи на страхи багатьох людей; здійснення державної політики продовжує просуватися у напрямку наближення до європейської спільноти. Ми впевнені, що реалізація наших устремлінь та планів можлива лише за умови підтримки з боку ЄС та ширшої міжнародної спільноти. Політична стабільність та економічна безпека - це ключові цінності, які слугуватимуть основою процесу інтеграції наших регіонів у велику європейську сім’ю, та розпочнуть нову еру співпраці у Світі Майбутнього.

Дякую за увагу.

Закрити

Закрити

Леді та джентльмени, хто створив цей хаос, який бачимо сьогодні? Чи приречені громадяни України чи будь-якої іншої держави платити все більше і більше за постачання енергоресурсів? Чи це невідворотній процес? Я так не думаю. Не думаю, перш за все через те, що ціни на енергоносії у світі зменшуються, незважаючи на прогноз Газпрому щодо подвоєння чи потроєння цін до кінця цього року. Не думаю, бо монополії пропонують різні тарифи країнам залежним від їхньої зовнішньої політики. В одній українській газеті я бачив карикатуру: ціна $400 за 1000 метрів кубічних газу, якщо ви не припините критикувати Росію щодо подій на Кавказі; $ 300 за 1000 метрів кубічних – якщо ви визнаєте Південну Осетію та Абхазію; $ 250 – якщо ви публічно заявите, що Україна не приєднається до НАТО.

Нещодавно представника литовської влади один журналіст запитав: «Ви мрієте про покращення стосунків з Росією?» «Так. Я мрію». – «А скільки це коштує?» – “Нічого. Мріяти нічого не коштує”. Які б не були мрії, треба, перш за все, зважати на реальність. А яка реальність? Реальність – це багата політична, культурна, історична та економічна співпраця з Росією. Чесно кажучи, завжди краще мати багатого та щасливого сусіда, ніж бідного, сердитого, ненадійного та вороже налаштованого. У будь-якому разі, зрозуміло, що розрив між попитом та забезпеченням енергетичними ресурсами буде збільшуватися і в ЄС, і в окремих регіонах, і в окремих країнах. І тому, ціни на енергоресурси також повинні підвищуватися. На додачу, беручи до уваги фінансову кризу, зміну клімату, наступаючу продовольчу кризу, ми маємо досить похмуру картину. Чи можна уникнути такої ситуації? Найкращу відповідь дав Вінстон Черчілль, колишній Прем’єр-Міністр Великобританії: “Оптиміст – це той, хто в складній ситуації знаходить чудові шанси». Чи є енергетична незалежність України чи ЄС хорошим шансом? Думаю, що це ніщо інше, як красива ілюзія. Ніяка країна, включно з Росією, не є енергетично незалежною. Наприклад, Росії потрібні технології та обладнання для нафтового та газового секторів. Постачальники та споживачі енергії дуже взаємопов’язані між собою, як подружні пари, як чоловік і дружина. А якщо в нашому човні, на борту якого ми всі знаходимося, є дірка, всі ми й потонемо.

Як можна посилити енергетичну безпеку? Завдяки інноваційним технологіям, дослідженням в енергетичному секторі. Так, наприклад, Швеція припинить імпортувати неочищену нафту у 2020 році. Знову ж таки – завдяки інноваціям, завдяки дослідженням. У 2020 р. Німеччина задовольнятиме свої потреби на 27%, – і це лише початок. Це креативність? Так. Але не така креативність, коли політики намагаються здобути більше енергетичних ресурсів з Близького Сходу, Росії та Ірану. Найкращий сценарій для покращення ситуації з енергетичною безпекою - це спільна енергетична політика ЄС. ЄС повинен діяти спільно. Спільна енергетична політика ЄС – це не лінія фронту, це не політика, спрямована проти Росії чи інших країн. Якщо країни-постачальники об’єднані в ОПЕК, чому не може ЄС закуповувати газ колективно? Сьогодні, спільна політика ЄС все ще слабка. Через одну просту причину – тому що енергетичний сектор ЄС все ще слабкий. Ми можемо посилити енергетичну безпеку завдяки трансатлантичному співробітництву. Особливо, беручи до уваги новообраного президента Обаму, як його часто називають, Глобама, через його готовність співпрацювати з усім світом. Однак, є багато скептиків щодо ефективності трансатлантичного співробітництва в енергетичній сфері.
Ще один жарт: нещодавно пан Баррозо та пан Схеффер говорили про те, коли ЄС та НАТО стануть такими ж сильними, як і раніше. Дискусія була настільки гарячою, що вони вирішили запросити Бога. І пан Схеффер запитав: «на Вашу думку, коли ми повернемо собі колишню владу, вплив у світі?». Бог подумав і відповів: “НАТО поверне свою колишню владу. Але ви цього вже не побачите». Те ж саме запитав і пан Барросо. Бог відповів: «Так, ЄС поверне свій вплив, але я цього вже не побачу».

У будь-якому разі зрозуміло, що НАТО та ЄС – найсильніші організації у світі. І жарти про те, що Росія вже стала неформальним лідером ЄС у питаннях енергетик, є безпідставними. З метою підняти рівень енергетичної безпеки спільна політика ЄС розвивається в наступних напрямках: насамперед, диверсифікація постачань (попередні доповідачі про це багато говорили). Ефективність використання енергії, особливо країнами, які щойно приєдналися до ЄС. Альтернативні джерела енергії, відновлювана енергія та принцип солідарності - це речі, які вже почали застосовуватися усіма країнами ЄС, і ці процеси проходять досить динамічно. Це стосується і Литви. Як ви, можливо, знаєте, перед розширенням ЄС на 10 нових країн, Європейська Комісія зіткнулася з трьома великими проблемами. Дві з них були прямо пов’язані з Литвою – закриття атомної станції Ігноліна та транзит через Калінінград. А третя проблема була пов'язана з Кіпром. Чому закриття атомної станції було такою проблемою? Перед тим закрили Барсабак, атомну станцію Швеції, декілька підприємств у Німеччині, таке ж рішення було прийняте і щодо Болгарії та Словаччини. Проста відповідь, тому що Ігноліна – набагато більша атомна станція у порівнянні з усіма іншими атомними станціями. Дозвольте ознайомити вас з тим, що ми збираємося робити до 2020 р.. Перш за все, Литва знаходиться у процесі підготовки будівництва регіональної атомної станції із співвласниками Польщею, Литвою, Латвією та Естонією, потужністю 3400 мегават, який ми плануємо запустити до 2016-2017 року. По-друге, побудова полько-литовського енергомосту (потужністю 1000 мегават) має бути запущений в роботу у 2012-2013. По-третє, енергоміст Швеція-Литва потужністю 1000 мегават повинен бути готовий до експлуатації у 2016-2017. Звичайно, у нас є наміри побудувати енергоміст Україна-Білорусія-Литва, і ми розпочнемо переговори. Також варто зазначити енергоміст Фінляндія-Естонія потужністю 3050 мега ват, який почав працювати у 2006 р., а до 2012 року його потужність маю бути збільшена у три рази. У нас є декілька інших проектів, таких як термінал LAG, підземне газосховище і т.ін.. Як ви розумієте, ці проекти дуже дорогі, і ми не зможемо їх реалізувати без підтримки ЄС. Ще один з проектів – відновлення багатоквартирних будинків, що буде коштувати більше $16 мільярдів. І, знову ж таки, ми не зможемо реалізувати такі проекти без підтримки ЄС. Литва приділяє багато уваги енергоефективності та енергоощадності і тому ми плануємо, що на 2020 рік 20 відсотків наших потреб в енергоносіях будуть забезпечуватися відновлюваними джерелами енергії.

І, насамкінець зауважу, що я почуваюся в Києві як вдома. У нас багато спільного. Наприклад, найпопулярніший спорт в Україні та Литві – телефонні дзвінки. Давайте будемо більше спілкуватися. Це дає нам можливість досягти синергії, співпраці у сфері енергетики. Будьте готові до всього і все прийде.

Дякую!

Закрити