Круглий стіл: «Американо-російські відносини та їх вплив на Україну»

30 жовтня, 15:28

Фонд Арсенія Яценюка «Відкрий Україну» організував круглий стіл на тему «Американо-російські відносини та їх вплив на Україну».

Учасниками дискусії стали понад 30 українських та закордонних експертів, дипломатів, народних депутатів.

Фонд «Відкрий Україну» публікує окремі тези виступу учасників круглого столу.

Девід Кремер, колишній старший директор із прав людини і демократії Інституту МакКейна, екс-директор Freedom House (США):

«США мають не просто зберегти санкції проти Росії, а й посилювати їх, допоки авторитарний режим Володимира Путіна не змінить свою поведінку

«США мають багато чого зробити у своїх відносинах з Росією. Щось уже почалося за часів адміністрації Обами. США мають не лише підтримувати, а й збільшити санкції проти режиму Путіна... І ці санкції мають залишатися до того часу, поки Путін не змінить свою поведінку…

…Росія не виконала угоду, яка була пов'язана з ядерною безпекою. І Путін не відчуває, що він зв'язаний угодами, які підписувала Росія. І звісно, що Росія не поважає Будапештський меморандум, Договір про дружбу між Україною та Росією, територіальну цілісність України…

…Путін вбачає ризик у тому, що інші країни, такі як Україна, Молдова чи Грузія хочуть об'єднатися із Заходом. Він не думає, що українці можуть самі для себе визначати шлях розвитку, шлях розвитку своєї країни. Він думає, що за цим стоїть США, ЦРУ, чи якісь інші західні організації…

…Україна потребує інструментів, які допоможуть вирівняти баланс у протистоянні з РФ. Треба визнати необхідність того, що Україні треба захищати свої території, і ми маємо підтримувати Україну».

Віталій Портніков, публіцист:

«Сполучені Штати, якщо вони хочуть збереження міжнародного права, мали б допомагати будь-якій Україні. Авторитарній, недемократичній, неуспішній. Тому що це є країна, у якої відрізали частину території, яка є полігоном для частини ревізії міжнародного права і подальшої ревізії ролі Заходу. Україні потрібно допомагати, навіть якщо її президентом був би Лукашенко...

…Україна не може бути у цій ситуації суб'єктом великої політики. Вона - полігон, на якому вирішується, яким буде сучасний світ через 10,20,30 років…

…І головне, що Захід, як гарант міжнародного права і демократичних цінностей, зникне з політичної карти і поступитися Китаю, продовженням якого буде Росія…

… Шанс не допустити такого розвитку подій буде, якщо вдасться відновити міжнародне право та відновити територіальну цілісність України, а після неї - й Грузії та Молдови.

…Сполучені Штати зробили б собі хорошу послугу, якби зрозуміли, якими є справжні сенс і завдання російської зовнішньої політики. Вони прості – перемогти і знищити Рим і зробити так, щоб у ньому вкорінилися варварські цінності…

…Я думаю, що головною проблемою відносин США і Росії є абсолютно різні підходи. Радянський Союз, а потом і Росія, фактично весь час свого існування, за винятком частини "єльцинського періоду", займався конкуренцією з США. Це головний смисл російської зовнішньої політики. При цьому Сполучені Штати не конкурують з РФ. В цьому полягає головне непорозуміння…

…У світовій історії така ситуація не раз повторювалася, що в підсумку призвело до того, що розвинута держава, якими зараз є США, падала під ударами варварів, якими зараз є Росія.

… У цьому контексті у Путіна існує куди більш ефективний інструментарій, ніж ті, які раніше використувалися.

Корупція набагато ефективна, ніж ідеологія. У цьому плані у Путіна набагато більше можливостей, ніж у Брежнєва або Андропова. Вони могли фінансувати комуністичну партію в США або деяких агентів, що не мали великого значення, а сучасна Росія може фінансувати політичні еліти Заходу…»

Роман Шпек, Голова правління Фонду «Відкрий Україну»

«Санкції мають надзвичайно великий вплив в тому, що російські підприємства не мають вільного доступу до ринку капіталу. Вони впливають на економічну ситуацію, однак це ніяк не впливає на дії російських політиків, тому що цілі абсолютно інші. І ніхто не опікується добробутом або рівнем розвитку економіки, інфраструктури, соціального забезпечення. Та, й з іншого боку, ментальність російського населення така, що вони готові більше терпіти…

… до трагічних подій, які відбулися в нашій державі призвела відсутність реальної політики по відношенню до України з боку США та Євросоюзу.

Набір міжнародних інструментів, які використовувалися протягом останніх 20 років відносно України, були більш подібні на рефлексію, а не на реальну стратегічну політику…

…Захід повинен співпрацювати з Україною, не заради неї, а для перемоги міжнародного права і зробити все, щоб санкції стосовно Росії були більш дієвими».

Володимир Горбулін, Президент Інституту стратегічних досліджень

«Я не відкрию секретів, якщо скажу наскільки важливі американсько-російські відносини для сталого миру.

Мабуть, не секрет, що багато хто оцінює сьогоднішній стан американсько- російських відносин як найгірший з часів "холодної війни". Про це в один голос говорять політики, дипломати, експерти обох країн.

Росія за своїми основними характеристиками аж ніяк не може претендувати на лідерство в сучасному світі і жодним чином не може бути зацікавлена у справжньому протистоянні зі США. Здавалось би РФ, як ніхто інший, зацікавлена у збереженні існуючого світового порядку, оскільки є першою потенційною жертвою можливих фінансово-економічних, політичних та ідеологічних наслідків його руйнування.
І, тим не менше, саме режим Путіна став ініціатором конфлікту зі США, який набуває все більшої гостроти і наближається до певної точки неповернення.

Очевидно, що визначальними для такої поведінки російського керівництва стали суб'єктивні чинники. З одного боку, це - відродження великодержавних амбіцій як запізніла психологічна реакція на крах радянської імперії, а з іншого - сподівання на те, що поточна глобальна кон'юнктура буде сприятливою для російських авантюр реваншу. Вашингтон, здавалося б, втрачає поступово інтерес до євразійського регіону, зосереджується на внутрішніх проблемах і взагалі відмовляється від місії світового домінування як надто невдячної і затратної. За цих умов, звільняється простір для активності інших країн, що мають бажання і ресурси поширювати свій вплив.

Зокрема, політика "перезавантаження", що реалізовувалась попередньою адміністрацією Білого Дому, давала підстави Путіну і його команді сподіватися на поблажливе ставлення американців не лише до вторгнення в Грузію, але й до наступних подібних кроків.

Різка реакція США на анексію Криму і втручання у внутрішні справи України стала певною несподіванкою для Москви. Але логіка конфронтації, високі ставки на імперський реванш, зроблені як у внутрішньополітичному просторі, так і в зовнішньополітичній грі, не дають можливості Кремлю відступити.

До цього додається внутрішньополітичні особливості ситуації у Вашингтоні. Російський чинник виявився тісно переплетений з різким загостренням конфліктності в американському істеблішменті. І це так само зменшує простір для маневру і можливості для пошуку компромісу в нинішній ситуації.

Перед Вашингтоном стоїть дилема - що роботи з шовіністично-ревізіоністськими настроями Кремля? Особливо коли останній не гребує виступати каталізатором проблем Європи - від міграційної кризи (роль РФ в Сирії) до анексії Криму та військових приготувань на кордонах НАТО. Більш того, російська пропагандистська машина намагається максимально ефективно використати сьогоднішні протиріччя між ЄС і США для послаблення євроатлантичної солідарності. При цьому США не певні у тому, що Альянс 29 різних держав зможе досягти єдності у питанні самозахисту. Особливо враховуючи зростання впливу "друзів" Путіна - популістів-євроскептиків, що стають впливовою силою в деяких країнах-членах ЄС (Болгарія, Чехія, Австрія, Угорщина, Італія).

Для США існує лише два підходи до вибору політики щодо Росії. Перший стосується раціонального розуміння ролі РФ як держави-порушника міжнародного права та глобального дестабілізуючого фактору, що прирівнює її статус до Північної Кореї чи Ірану. Москва фактично блокується з цими країнами, створюючи нового колективного супротивника вільного світу, деструктивні дії якого формують основу загроз для західної цивілізації. З такою державою не має сенсу вести конструктивний діалог, особливо беручи до уваги різницю концептуальних поглядів сторін на "правильний" світоустрій і в минулому, і в майбутньому.

Для України такий конфлікт є дійсністю і найбільш небезпечною є перспектива перетворення її на "сіру зону" нестабільності.

Існує й інший підхід - будівництво "мосту", підтримка діалогу та постійних контактів між учасниками конфронтації. Такий підхід більш гнучкий та інклюзивний, який дає простір дипломатії та політичним маневрам. Саме за логікою цього підходу відбуваються сьогодні зустрічі Волкера та Суркова. При цьому США, здається, не мають жодних ілюзій щодо продуктивності подібних зустрічей, оскільки рівень та повноваження Курта Волкера як спецпредставника по Україні є нижчими за ті, що мала Вікторія Нуланд за часів адміністрації Б.Обами. Зазначені маневри на тлі все глибшої військово- політичної підтримки Сполученими Штатами України та де-факто заблокованого Мінського процесу, мають підштовхувати Київ до проактивної позиції щодо вирішення проблеми Донбасу. Інакше, за поточної пасивності, вже навесні ініціативу може перехопити Москва.

Виходячи з аналізу поточної ситуації, можна стверджувати, що Адміністрація Президента США Д.Трампа визначилася щодо стратегії дій на російському напрямку. Вона матиме ознаки обох підходів і передбачатиме розвиток відносин з РФ, виходячи з триєдиного принципу "протистояння, стримування, співпраця».

Стівен Пайфер, посол США в Україні (1998-2000) 

«Процес прийняття санкцій Конгресом достатньо складний і він може зменшити вплив санкцій на поведінку Росії. Навіть якщо вони зроблять правильні кроки, навіть якщо Росія піде з Донбасу та поверне Крим - буде важко скасувати санкції, тому що цей процес дуже тривалий…

… Президент США Дональд Трамп підтримав республіканську політику по відношенню до РФ, санкції залишаються, продовжується підтримка України... Велику роль у цьому відіграв саме Конгрес США.

… Головне, що заважає США встановити нормальні відносини з РФ - це агресія Росії проти України.

…США мають надавати Україні, у тому числі, військову допомогу.

Я очікую, що США продовжуватимуть підтримувати Україну. Ми будемо продовжувати працювати над тим, щоб російська агресія зменшилася. І думаю, що результати будуть хороші. Вони мають бути хорошими...

…Вже 25 років США допомагають підтримувати мир у європейському регіоні. І успіх України є дуже важливим для того, щоб зупинити агресію Росії і показати дуже чітко Москві, що такі тактичні кроки, як нелегальна анексія Криму та те, що відбувається у східному регіоні України, просто неможливі, що це зовсім не те, чого очікують від Росії…»

Андрій Тетерук, народний депутат України:

«Мені дуже цікаво чути думки, які лунають з Сполучених Штатів, чути українців, які виборюють наше право залишитись на мапі світу. І, незважаючи на те, що ми можемо чимось пишатись, бо ми справді впроваджуємо ті реформи, які вже встигли зробити, я болісно переживаю, що ми зазнаємо нищівної поразки на інформаційному фронті, де ми взагалі не чинимо опору в гібридній війні Російській Федерації. І ще програємо навіть ті досягнення, які ми встигли зробити. Все це є тим комплексом подій, які змушують мене рухатись далі – не зважаючи ні на що. Тому що в парламенті ми робимо свою головну роботу – ми робимо неможливим повернення України в потужну управлінську політичну і будь-яку іншу сферу Кремля…

…На мою думку, це буде найголовнішим досягненням саме цих п’яти років, якщо ми зробимо незворотніми зміни в ментальності і в напрямку руху нашої держави, якщо ми зробимо неможливим вплив Російської Федерації… І дуже важливо, щоби ми у своєму прагненні будували сильну успішну країну… І не тому, що ми хочемо насолити Росії, а тому що іншого виходу у нас немає…»

Резюмуючи виступи та коментарі учасників круглого столу, політичний експерт, модератор заходу Тарас Березовець відмітив:

«Головний донесений месседж полягає в глобальних змінах, що відбулися в політиці Вашингтона. Американська машина інерційна, але вона вже розгорнута і працює як каток відносно російського ісстеблішменту. В очікуванні запровадження нових персональних санкцій у лютому 2018 року, російські політики та олігархи на порядок збільшили суму витрат на вашингтонських лоббістів. Ми повинні розуміти, що якщо звичайний ринок лоббіювання для представників РФ оцінюється в 300 млн. дол. в рік, за оцінками знайомих лоббістів, сума перевищила 1 млрд. долларів. Це відображає стан нервозності та паніки серед російських чиновників та олігархів. Навіть при такому бюджеті всі визнають, що санкції все рівно будуть розширені.

Паралельно з цим, важливо відзначити діяльність самого Яценюка, який провів ряд важливих зустрічей в Ізраїлі. Там він зустрічався з Прем'єром Беніяміном Нетаньяху, міністром оборони Авігдором Ліберманом, депутатами Кнессета. Виходячи з програми візиту, тут ключовими були питання безпеки та оборони. Що об’єднує американський та ізраїльський об’єкт – так це розуміння трьох ключових компонентів: 1) питання безпеки України як питання безпеки НАТО; 2) Україна захищає весь Захід; 3) неможливість прямих угод з Росією за спиною України. Ці тези активно просуває і сам Арсеній Яценюк.

До слова, питання виділення Україні летальної зброї підтримується всіма ключовими чиновниками адміністрації Трампа: віце-президентом Майком Пенсом, міністром оборони Джеймсом Меттісом, державним секретарем Рексом Тіллерсоном та спецпредставником Держдепу Куртом Волкером. Заключне слово - слово за президентом Трампом».

Зауважимо, круглий стіл організовано як одну з ініціатив для обговорення на найвищому рівні поточних конфліктів та актуальних питань в рамках проектів Київського безпекового форуму. 

PRINT_PAGE